ЗА МОЄ ЖИТО — МЕНЕ БИТО

Справді, нинішні часи слідом за Славком Вакарчуком веселими можна назвати лише в іронічному значенні слова, бо куди не кинь оком — скрізь людство само себе винищує. З-поміж усього іншого — побутовою хімією. Ця «зброя» проти самих себе — в звичних гарних упаковках, супроводжується розкішною рекламою.

…На тих, хто досі миє посуд звичайною харчовою содою, дивляться часом, як на диваків: мовляв, відсталий народ, не знає, що нині є такі чудові спеціальні засоби для миття посуду, від яких тарілочки сяють, як дзеркало…Та, схоже, саме ці люди, хто ще миє посуд содою, зберегли здоровий глузд, бо насправді небезпечними є саме хімічні миючі засоби. Колись українські господині чудово відчищали баняки, каструлі, горщики, засмалені в печі, звичайним піском, а волосся чудово вимивали… попелом. Сьогодні, як кажуть, уже «не той Миргород». Не кожна господиня, особливо міська, винесе свої брудні каструлі, на всезагальний огляд, аби відчистити їх до блиску. Вона, скоріше, піде до спеціалізованого магазину, накупить різних миючих засобів, й дуже швидко все в її домі сяятиме. Шкода, що вона при цьому не знатиме, скільки шкоди завдасть собі тими порошками…

Декілька десятків років тому не сприйняли шкідливої побутової хімії, коли вона ще тільки з’являлася, представники альтернативногого їй органічного землеробства. Для виготовлення різноманітних гігієнічних засобів вони використовують натуральну продукцію рослинництва, наприклад, кукурудзу, кокос, лимон…

Моя співрозмовниця Валентина Кулеба ніколи не любила користуватися синтетичними пральними порошками. Замість них завжди використовувала для прання звичайне господарське мило. Інтуїція не підводила її. Якось зустріла Валентина Михайлівна професійного хіміка й та сказала, що за 74 роки свого життя жодного разу не скористалася пральним порошком, оскільки добре знає, що входить до його складу…

— На жаль, в Україну із Заходу везуть для прання, миття, чищення такі засоби, на які там ніхто вже не дивиться, — розповідає пані Валентина. — Справа в тому, що в тих миючих засобах міститься 30-40 відсотків таких хімічних речовин, як фосфати. Варто зазначити, що в таких країнах, як Італія, Франція, Великобританія, їх вміст не має перевищувати трьох відсотків. В Японії з 1986 року вони заборонені зовсім. Фосфати — дуже шкідливі речовини. Коли вони потрапляють, наприклад, на простирадло, яким ми вкриваємося, проникають у шкіру. В результаті цього людина починає втрачати кальцій, оскільки фосфати порушують кальцієвий обмін у клітині. Медики зауважують, що внаслідок втрати кальцію може виникати до 160 захворювань. Серед них такі, як гіпертонія, інсульт, інфаркт, пухлини. Чому у людини раптом, здавалося б, ні з того ні з цього починають боліти ноги? Це перший сигнал про те, що трапилася нестача кальцію. Найперше цей елемент забирається з кінцівок, як з органу, функція якого не належить до таких, що є життєво найнеобхіднішими. Справді, без ніг люди живуть… Страждає від нестачі кальцію й статева сфера. Коли у подружжя довго немає дітей, кажуть зазвичай, що в тому «винен» Чорнобиль. Проте, крім Чорнобиля, у нас вистачає різного лиха, як, наприклад, це, про яке нині говоримо… Так от, коли у сперматозоїді зникає кальцій, який має потрапити до яйцеклітини, відтворення життя стає неможливим — не може  трапитися запліднення. Слідом за цією проблемою виникають й інші: від нестачі кальцію страждають судини, серце, нервові закінчення. Коли сигнал з мозку надходить до серця чи до судин, серце повинне тримати ритм. Якщо воно ритму не тримає, починається стенокардія, аритмія, що може довести й до інфаркту... А коли фосфати з миючих засобів потрапляють у річку, наприклад, у Дніпро, ще тільки починається літо, а вже вся річка зелена. На воді виростає водорость, яку не їсть жодна тварина, вона тільки засмічує воду. Оті живі істоти, які є в воді, не можуть нормально жити, люди не можуть купатися — вода гниє, стоїть, робиться непридатною для вживання. А от в японських водоймах фосфатів немає з 1986 року.

 Не менш шкідливий і хлор та його з’єднання, які є в різноманітних миючих засобах.

 — Ви стверджуєте, що, купуючи у звичайному магазині якийсь миючий засіб, пральний порошок чи шматочок мила, людина вже ризикує своїм здоров’ям?

— На жаль, це так: фактично за свої гроші людина купує собі хворобу.

— Яка ж альтернатива засиллю хімії?

— Вважаю, що краще користуватися звичайною гарячою водою, простим господарським милом. Дуже шкода, що й господарське мило нині не зовсім натуральне — його виготовляють з продуктів нафтопереробки.

— Чи ж може держава «не помічати» того, що існує загроза здоров’ю її громадян?

— Воно начебто й так, але держава насправді не може за все відповідати. Вона не може заглядати до гаманця кожної людини — державі на все те бракує часу…

— І Міністерству охорони здоров’я також нема коли перейматися цими проблемами?

– Всі люди, які продають сертифікати, «проходять» через Міністерство охорони здоров’я. Але це відомство, як бачимо, ставить планку набагато нижчу, ніж, скажімо, у Японії. Проте якби воно взяло досвід цієї країни, то у нас би закрилися усі магазини, які продають миючі засоби, людям не було б чим прати.

– А чи є безпечні засоби для миття посуду, прання?

– Спочатку розповім про небезпечні. Наприклад, про «Фері», що нині досить поширений серед нашого населення. Проте в одному англійському журналі пишуть, що «фері» – показник того, як в країнах СНД ставляться до свого населення. Тобто населення — це метод для набивання гаманців тих, хто ці «фері» завіз сюди. Вони зовсім не думають про те, як буде людині, яка його використала. Річ у тім, що англійці винайшли «фері» для миття … танкерів. Коли ті плавають по морю, нафта, коливаючись, забиває отвори, через які потрібно буде знову наливати цю продукцію. Так от, люди, котрі там працюють, отримують доплату до зарплати. А ті, хто виготовляє цей миючий засіб, в сорок років йдуть на пенсію. Це дуже отруйна речовина. У статті було написано, що у підприємців вистачило нахабства додати до миючого засобу фруктових ароматів й виставити «фері» на кухню. Ним не можна не те що мити, а навіть заносити його в приміщення, де живуть люди. Якось на ринку я запитала одну жінку, чим вона миє посуд. Вона й каже, мовляв, на Заході всі тільки «фері» користуються, а от наші «дурні» люди не розуміють, наскільки це гарно. Мушу сказати, що отруту, яка міститься у «фері», можна змити тільки за… 98 разів. У Дніпропетровську є хіміко-технологічний інститут, в якому досліджували склад різних пральних порошків, миючих засобів. Так от, коли досліджували «фері», то виявилося, що його треба змивати саме 98 разів. А «Галу» приблизно вдвічі менше — 38 разів. Так от, дніпропетровські хіміки встановили, що за рік, користуючись різними засобами для миття посуду, людина споживає близько 200 мл шкідливих для здоров’я речовин. Проте, на щастя, є спеціальні засоби для миття, які можна з посуду й не змивати. Це — продукція органічного землеробства. Траплялися випадки, коли людина починала користуватися ними й одужувала. Ні, вони не лікують, вони просто не шкодять, і в організму з’являється шанс самовідтворитися. Справа в тому,  якщо на тарілці залишаються сліди від засобів органічного землеробства, за дві-три години вони розкладаються й перетворюються на амінокислоти, що зовсім не шкідливі для людини. Я знаю, що економні німці (у них вода дорога) посуд навіть не полощуть, коли використовують ці засоби. А в Косово під час громадянської війни був цікавий випадок: два тижні стояв на вулиці чан, у якому мили посуд засобами органічного землеробства. Як кажуть, Бог милував. Більше того, помиї дуже корисні для підживлення рослин.

— Чого не скажеш про наші пральні порошки…

— О, якби люди знали, наскільки те все є шкідливим не лише для людини, а й для всього живого, включаючи наші землі… А скільки пральних порошків  у підпільних цехах підробляється!… Наприклад, якщо перша партія якогось товару завозиться безпосередньо з фабрики чи заводу, то наступну виготовляють, наприклад, із засобу для миття… асфальту, додаючи туди хлорку, кістяне борошно (воно фактично є трупною отрутою). У такому порошку можна побачити сині та жовті краплинки. Звісно, від такого «прального» засобу машинка, виготовлена на Заході, швидко зіпсується, оскільки вона розрахована на чисту продукцію. Якщо пральний порошок фірми органічного землеробства розбовтати у воді, вона скоро стане прозорою. Цього не скажеш про вітчизняні пральні засоби — вони мутні і оця вся муть осідає на нагрівальних елементах пральних машинок, на третину скорочуючи термін їх справності. До речі, звичайні пральні порошки здатні розчинитися лише за… сто років.

– А що казати про шампуні, дезодоранти?

– Правильно кажуть лікарі, коли застерігають користуватися дезодорантами, у виготовленні яких використовуються переважно хімічні речовини. Крім шкоди — а ті важкі елементи осідають у печінці, в нирках — ті елементи нічого доброго не дають. Як кажуть, хвалити Бога, що нині всій тій продукції, що забирає здоров’я, є альтернатива — продукція органічного землеробства. Коли я принесла перші баночки й коробочки додому, донька мене не зрозуміла. Лише потім, коли сама почала прати, сказала: «О, так це зовсім інше — в носі не закладає, шкіру не сушить…»